ПРО МЕНЕ:

УЛЯНА АНДРУСІВ

Психотерапевтка

Дійсний член Української громадської організації «Інститут розвитку символдрами та глибинної психології».


Ведуча жіночих тренінгів та психотерапевтичних груп.

Жіноча мотиваційна тренерка.

Сімейна консультантка.

Консультантка у методі позитивної психотерапії.

Член національної спілки журналістів України.

Співавторка платформ «Жіночий простір», «#розмови на кухні».

Засновниця й ведуча онлайн-проекту «Психотерапевтична студія Уляни Андрусів».

Щаслива жінка, дружина, мама двох донечок.

Допомагаю вибудувати гармонійні стосунки з собою, партнером і світом.


Працюю оффлайн і онлайн (по скайпу, вотс-ап, месінджері).


Індивідуальна, сімейна і групова психотерапія, тренінгові програми та майстер-класи.

  • позбутися власних комплексів і страхів,
  • пропрацювати травми минулого,
  • віднайти себе в особистому і професійному планах,
  • пройти жіночу ініціацію, щоб отримувати від життя більше легкості, впевненості й задоволення.

- близько 2700 індивідуальних консультацій та сеансів психотерапії,
- понад 100 годин групової психотерапії,
- 50 годин сімейних консультацій.

У 90% моїх клієнтів відбулися позитивні зміни в житті, покращилися стосунки в сім‘ях, емоційне та фізичне здоров‘я, сталася бажана вагітність, зросли доходи, відчуття власної цінності, гідності, впевненості в собі, розблокувалася сексуальність, їм вдалося пройти психологічну та емоційну сепарацію, вибудувати внутрішні опори й гармонізувати своє життя.

  • обсесивно-компульсивні розлади
  • панічні атаки
  • анорексія/булімія
  • стосунки в парі
  • жіночність і сексуальність
  • проблеми з самоцінністю
  • травматичний досвід в минулому (птср)
  • відновлення меж, співзалежність
  • професійна самореалізація.


моя освіта

постійно навчаюся та підтверджую кваліфікацію

У 2012 році розпочала навчання на консультанта у методі позитивної психотерапії в рамках «Курсу заступництва й консультування», яке успішно завершила в 2014 році, отримавши вісбаденський сертифікат міжнародного зразка.

У 2015 році успішно пройшла курс «Групова консультативна допомога у Позітум-підході: техніки Позитивної екзистенційної психотераії та Екзистенційного аналізу. Основні закони групової динаміки».

У 2016 році розпочала тривале навчання на здобуття звання психотерапевта у методі символдрами «імагінативно-катативної аналітично глибинної психотерапії» при «Школі індивідуального і групового консультування та сімейного порадництва» Інституту символдрами в України.

У 2018 році успішно пройшла курс підвищення кваліфікації «Психотерапевтична допомога жертвам сексуального насилля. Аб‘юз як фізичне та психологічне насильство в сім‘ї. Види аб‘юзу».

У 2019 році успішно пройшла курс підвищення кваліфікації «Робота з долею і пошук ресурсу через силу роду».

У 2018-2019 роках брала участь у теоретико-практичному курсі «Використання імагінативних технік Єви-Марії Ніцше та культурно-історичних символів як метафор у психологічній та психотерапевтичній роботі».

З 2019 року є дійсним членом Української громадської організації «Інститут розвитку символдрами та глибинної психології».


Мої контакти:


Відгуки

учасниць моїх авторських марафонів і програм (дуже особисті й інтимні, а тому - конфіденційні):

«Я вже вмію легко будувати побут і тижневі справи, турбуватися про себе, з ніжністю і любов'ю доглядати своє тіло. Вмію робити на трійку і таким чином швидше досягати чого хочу, не відкладаючи даремно. У мене краще виходить зі спортом, помічати свої емоції і називати їх. Я навчилася за цей час прислухатися до себе, довіряти більше собі, потоку життя, Богу. Навчилася бережно рухатися вперед. Мені вдалося пройти всі "накривання" і святкувати результати, почуватися по-новому, мати дні, в яких є більше мого життя. Мені вдається перезавантажити сценарій на виграшний. Я по-новому дивлюся на планування тижня, і на себе в дзеркало Я перезавантажила стосунки з самою собою, налагодила зв'язок із своєю жіночністю. Я розширила розуміння, пережиття в вираження своєї віри. Я зуміла не зійти з дороги, не повестися на почуття провини, на сором. Я відчуваю радість, що в мені стрімко тече потік життя і змін, який неможливо спинити, відчуваю силу і надію, окутані внутрішнім спокоєм і тишею, в якій не потрібно слів. Я хочу жити, творити, відчувати і смакувати, любити, ділитися з іншими».

«У кожного свій шлях і свій темп. Загалом прожила марафон глибоко з почуттям великої вдячності Богу, який привів мене сюди; п.Уляні за працю, мудрість і делікатність; учасникам за свідчення і роздуми, які так перекликаються з моїми пережиттями. Енергія групи давала енергію особисту. Третій день поспіль ходжу на побачення з собою. Це триває близько години Фантастичне відчуття миру і спокою, задоволення і натхнення. Роблю те, чого ніколи не робила. Моя мрія з малюванням, саме зараз, легко втілилась в життя. Я пишу картину. Роблю це «на три» і тішуся, що роблю. Марафон став частинкою мого життя, яке проживаю тут і тепер. Мені комфортно, гармонійно, затишно, хоч не все виконано і пропрацьовано, та знаю, що треба мені в собі змінити, чим винагородити, а що залишити з повагою в минулому».

«Я почала ходити новими дорогами, відкрила для себе «місце сили», де набираюсь нових сил, також мені дуже підійшло правило «робити на три». І нарешті завершила роботу над блузкою для себе, соромно писати, скільки років вона в мене пролежала, а потрібно було тільки 1,5 години, щоб її доробити, бо постійно себе відсувала на невідомо яке місце, завжди, щоб встигнути для когось, а я якось обійдуся, «потім», а «потім» ніколи не наставало. Виявила давні заборони і сценарні схеми. Віднайшла дозволи для себе. Покращила стосунки з собою. Навчилася цінувати себе, лагідніше ставитись, і час від часу, коли є потреба - нічого не робити :). Більше часу почала приділяти фізичним вправами та прогулянкам на свіжому повітрі. Провела ревізію серед речей, що оточували вдома - значна частина виявилася зайвою, також провела ревізію внутрішню - в собі, написала листи просячи пробачення, так позбулася зайвого з минулого. Марафон часами був складним випробуванням, коли були болісні періоди, та з'являлися миті радості і живості. Зараз почуваюся добре, зникла напруга всередині, з'явився спокій, почала відчувати смаки, радість, задоволення, легкість».

«Хочеться поділитися враженнями та досягненнями від участі в марафоні. Не можу говорити про всі свої досягнення в доконаному часі, тому що процес росту, пізнання та вдосконалення себе - це постійний та динамічний процес. Але за цей час я навчилася приймати себе (якщо раніше відображення в дзеркалі спиймала на 3, 4-, то зараз це оцінка 4+, або 5-), відчувати себе (свою жіночність, сексуальність), піклуватися про себе, своє здоров"я (купівля дорогого крему для очей, підбір окулярів для зору, діагностика проблемних органів), свої потреби і бажання (купівля вішалки, про яку довгий час мріяла, платтячка,книги, зустріч з друзями, з якими не бачилась по кілька років, більше часу приділяти самоосвіті). Поглибила стосунки з Богом, навчилася приймати благословення, маленькі чуда і подарунки від Нього. Вчусь жити тут і тепер, вчуся рости від маленької переляканої дівчинки до зрілої і впевненої в собі жінки, яка знає чого хоче, і головне - знає, як цього досягти. Жінки, яка цінує себе, свої бажання, свій розум, свій потенціал. Яка не порівнює себе з іншими, приймає і дякує собі за досягнення. Також позбулася від сценарної схеми "Ніколи". Записалася на навчання в психотепевтичну школу. І ще є багато-багато маленький перемог. Цим я завдячую марафону, його глибині, роботі Уляни, її веденні і підтримці, простоті і відкритості всіх дівчат, які не боялись відкриватися і ділитися. Ваші досягнення і перемоги давали сил, натхнення рухатися вперед. Ваша підтримка окрилала. Дякую кожній з Вас за те, що стали частинкою мого життя на цей період. Нехай Господь дає всім сил і мудрості йти своєю дорогою з легкістю і вірою в себе, власні ресурси та Бога».

«Я не повірила постеру, коли відважувалася на марафон. Там писало «56 днів перебудови життя». Думала собі тоді, ага, блаблабла, якась там алегорія, коротше будь-що, тільки не прямий зміст, який зі мною і стався. І ця перебудова насправді не може закінчитися так скоро, бо якщо справжня, то їй ще тривати. І мені трохи лячно продовжувати її далі без підтримки, яка є тут хоча я й розумію, що наче не годен без кінця в марафоні бути. Я, чесно, не була готова до цієї глибини, до масштабу внутрішньої роботи, до темпу. Навіть не певна, чи то добре так швидко, може, якби повільніше, то менше б «крило»? Позаяк, я рада, що це зі мною сталося, бо зміни теж прийшли швидко. І темп, і зміст - якраз те, що треба мені було на тепер. Я вдячна собі за велику роботу, пишаюся. Вдячна Богу, бо дійсно не лишав мене саму весь час. Вдячна тобі, Уляно, за чудовий сердечний супровід, відчувалося, що тобі не байдуже, що ти була щирою і щедрою у своїй ролі. Почуваюся, наче похід гірський закінчила, багатоденний, з вражаючими краєвидами і небезпеками, невдачами. Щаслива. Купа змін так зжилися зі мною, що зараз не відчутні як нові, в навпаки, як невід'ємна частина мене... Згадується цитата з книги Джона Елдріджа "Дике серце", але з російської, вибачте за укр.розкладку: "На перепутье в лесу я вибрал самую нехоженную тропу и после етого все изменилось." Мені це завжди про свою дорогу, яку ніхто інший, крім мене іти не може. Або я, або залишиться неторкана. То благословляю вас іти своїми неходженими стежками з Богом».

«Я вже вмію не думати, що по-іншому – значить неправильно. У мене краще виходить розуміти чого хочу, а чого не хочу. Я навчилась за цей час, що ТІЛЬКИ маленькі кроки можуть привести до реальних змін. Мені вдалось спробувати по новому пережити старий сценарій (якусь його маленьку частинку) поведінки і навіть при цьому насолодитись процесом. Мені вдається помалу відучитись жаліти, проЖИВАти момент, мріяти по-крупному. Я по-новому побачила якусь частинку себе. Я перезавантажила точно ще не знаю що, чи тільки почався процес… Я розширила уявлення про свої заборони та потребу дозволів. Я зуміла більше про себе дбати. Я відчуваю, що це тільки початок і що ще є дуже багато праці з собою, щоб дійти до омріяних горизонтів. Я хочу проЖИВАти своє життя уже сьогодні».

«Мені не просто писати взагалі, а пости про себе - особливо... Та після проробленої праці, написання подяк собі, відважуюсь ... Спочатку я сама себе розсмішила, коли уявила який я марафонець крутий, який іде маленькими тихими кроками, прогулюючись і ще зупиняючись і відпочиваючи кожні кілька кроків))) Та вчора усвідомила, що це не зовсім так... коли писала подяки ось за які речі: - регулярне читання постів, завдань і перегляд відео; - писання листа собі маленькій (ще дописую по мірі розвитку подій); - дозвіл на зупинки-відпочинки з насолодою; - прибирання в шафі на полицях, звільнення від не моїх уже речей; - пошук нових комфортних для мене місць, як вдома, та і в місті; - рухання ранкове, - читання казок; - роблення дивних речей, рухів нових для мене: - вчусь повільно ходити, помічаючи все довкола, особливо дітей і тварин))); - дихати продовжую, не перестаю дивуватись важливості дихання (принаймі для мене);- інколи пишу і тішусь... та вчора пізно вночі відбулось щось особливе... після того, як речі почали приймати впорядкований стан, в моїй голові, уяві раптом люди з мого життя теж впорядкувались, погрупувались в цікаву систему! Одну команду, з ким хотіла попрощатись і виписати з мого життя - посадила на літальний апарат і відправила усіх з квитком в один кінець! Другу, важчу категорію ( насилля) - в броньований транспортер з решітками! Я раптом відчула право і силу, що можу щось робити з ними, маю вибір! Та саме приємне було в кінці - квіти, подяки тим, хто не просто зявився в моєму житті саме в тому місці і в той час, хто ділився спогадами, гідністю, жіночністю... Я зараз дуже чітко розумію важливість Подяки - Богу, людям, наставникам, тобі, Улянко, в процесі зцілення!!! відболіти має, відплакати теж... але маю в серці величезне почуття вдячності... Горизонти - ширшають))і, як буквальні (починаю помічати і відчувати простір фізично), так і внутрішні, в розумінні і контакті з собою та іншими, в усвідомленні своїх "хочу" і можу, в умінні зупинятись і насолоджуватись, в практикуванні нічогонероблення!!!»

«Насправді участь у марафоні була сильним виходом із зони комфорту. І, напевно, я не могла пройти його краще, ніж пройшла, у цьому періоді свого життя. Пригадую, що напочатку, особливо після першого вебінару, по вечорах відчувала велику втому і фізичну і напевно моральну, що просто йшла спати, не могла ні читати, що пишуть інші учасниці, ні коментувати, ні писати сама…і це при великому бажанні ЦЕ робити. Мабуть це була певна боротьба з собою. Тому вдячна Богові, собі та Уляні й за ТЕ, що змогла. А плоди такі. Казкотерапія мені допомогла віднайти в собі Герду, яка вміє бути живою і оживляти, значить, мені вистачить сил на це (бо ж психіка не помиляється зазвичай:)) Тепер нове не викликає страх, тому що я мала змогу побачити і відчути, що іноді по-новому це дуже цікаво та захопливо, це як пуститися в пригоду. Немає відчуття, що треба приберігати щось на кращий день, кожний день вартує бути кращим. Усвідомила, що відчуття відповідальності тільки на мені за моє життя. І якщо колись мені щось не додали чи щось у мені закрили, я можу звільнитись від цього, дати собі дозволи, пробачити чи ще щось, і рухатись далі з Божою допомогою. Напевно, більше розумію себе і свої потреби, що мені потрібно, чи чого я хочу. Коли розчаровую себе, то не засуджую зразу, але стараюсь підтримати і вивести на позитивніші думки. Допомогти собі – це щось зовсім нове і, здається, діє :) Марафон дуже цілісний, глибокий і неймовірно актуальний, мені здається, для багатьох. Він справді діє і зміни, які відбуваються, справді реальні. Uliana, цінно було почути твої ділення про твої перевтілення в процесі розповідей та навчань в прямих ефірах чи вебінарах, що і ти пройшла такий же шлях, це додавало впевненості в тому, що це реально. Було відчутно, що проживаєш з кожною учасницей її шлях і підтримуєш, направляєш. Мені здається, що марафон — насправді шлях до себе справжньої! Дякую велике!».

“Двічі була учасницею онлайн-марафонів Уляни, після проходження яких в моєму житті відбувалися глобальні і якісні зміни. Тут не йдеться про якусь магічну таблетку, яку отримаєте на марафоні чи консультації, а про бажання і готовність самому працювати та ставати відповідальним творцем свого життя. А професіоналізм і вміння покроково, структуровано і безпечно вибудовувати авторські програми, вести і направляти учасників, показувати сліпі плями і зони росту, мотивувати, підтримувати стануть класною і потужною можливістю змінювати своє життя в кращу сторону. Як на онлайн-марафонах, так і в індивідуальних консультаціях Уляни, я завжди отримувала якісний зворотній зв'язок, бережне відношення і професійний розбір моїх запитів. Рекомендую Уляну як професіонала своєї справи”

“В кожної людини приходить час, коли розумієш, що більше так жити не хочеш, не можеш і не будеш... починається пошук себе... і тоді:

«...стараясь быть собой, мы вызываем у многих людей отчуждение, стараясь же уступать желаниям других, мы вызываем отчуждение от самих себя».

Кларисса Пинкола Эстес "Бегущая с волками"

А що робити дальше і як пережити час змін підкаже Уляна, адже "один в полі не воїн" і співпраця з хорошим психотерапевтом допоможе знайти себе, прийняти, облюбити і зберегти себе!

Рекомендую!”